Вікі Resident Evil
Вікі Resident Evil
Основний всесвіт
(Основна сюжетна лінія Capcom)

Вірус Тиран, також відомий як t-Вірус — загальна назва, яку дали серії мутованих штамів Первородного вірусу.

Початково розроблений Umbrella Pharmaceuticals в другій половині 60-х, проєкт «t-Вірус» мав на меті ефективно усунути потреби у великій армії, та забезпечення стабільного фінансування їх програми євгеніки, проєкту «Вескер». Для цього потрібно було, щоб цей вірус був високозаразним, аби зі 100 % летальністю заразити усю цільову популяцію.[1][2] Але саме такий вірус довгий час вважався неможливим через тенденцію дуже заразних захворювань вбивати носіїв швидше, ніж хвороба встигне розповсюдитись.

Після 1978 фокус розробки змістився зі створення високозаразного смертельного вірусу на такий, що робив би організм носіїв фізично сильним і стійким до поліорганної недостатності та ураження мозку. Останнє призвело до вбивчої агресії та нав'язливого голоду, який спонукав заражених до канібалізму.[1] До того ж, коли у 1981 році було виявлено, що приблизно 10 % популяції має вроджений імунітет або є немутуючими безсимптомними носіями хвороби,[2] друга фаза цього дослідницького проєкту зосередилась на пошуках обхідних шляхів. Поки розроблялась покращена версія t-Вірусу із нульовою імунотолерантністю до нього, підрозділ Арклейської лабораторії під керівництвом доктора Вільяма Біркіна створював новий вид живих істот, здатних вистежити тих, хто все ж пережив зараження. Почалось все зі створення простої біоорганічної зброї, такої як Павутинник, та продовжилося розробкою генетичної химери, Мисливця α.[2]

В середині 80-х років двадцятого сторіччя проєкт «t-Вірус» знову змістив свій фокус на створення розумнішої біозброї, особливо Тиранів.[3] Після краху компанії «Амбрела» в ранніх 2000-х, t-Вірус став доступним багатьом різним організаціям, що змогли завершити ці дослідження власними шляхами та зайняти панівну позицію в індустрії розробки зброї. Це призвело до незалежної розробки мутагенів на кшталт t-Безодні.

Історія[]

З моменту відкриття Первородного вірусу у грудні 1966 року основною метою доктора Освелла Спенсера та його колег, доктора Едварда Ашфорда та доктора Джеймса Маркуса, стало започаткування нової ери євгеніки, використовуючи мутагенний потенціал вірусів для покращення людської раси. Для фінансування програми, відомої як проєкт «Вескер», вони вирішили розробляти штами вірусів як продукти військового призначення, що привело до заснування Umbrella Pharmaceuticals для прикриття їхніх досліджень. Дослідження Первородних штамів водночас незалежно проводились Спенсером, Маркусом та Ашфордом. Досліджувати t-Вірус почали в кінці 1960-х років, незадовго після заснування компанії «Амбрелла».[4] Оскільки сам t-Вірус — це скоріш родина окремих штамів, ніж один конкретний вірус, поява нових його варіацій не залежала від результатів досліджень іншої команди.

Проєкт Спенсера[]

Команда Спенсера розробляла прототип t-Вірусу в Арклейській лабораторії, де перед тим вони тестували «Тип А» і «Тип В» Первородних штамів. Інформації про самі дослідження Спенсера не багато, але відомо що він був не задоволений їх результатами та наказав викрасти дані досліджень у своїх колег. А після 1978 року повністю припинив дослідження цього вірусу.

Проєкт Ашфорда[]

Едвард Ашфорд проводив свої дослідження прототипу t-Вірусу у маєтку своєї родини в Європі. В 1968 році він помер від інфекції, унаслідок підлаштованого Спенсером спалахом у лабораторії. Робота над t-Вірусом була відкладена до 1980-го року, коли Алексія Ашфорд, генетично модифікований клон засновниці родини Ашфорд, Вероніки, взяла його у свої руки у віці десяти років. Кульмінацією її роботи стало створення вірусу t-Вероніка. Його вдалось досягти за допомогою сплайсингу вірусу Вероніка, який знайшли у королеві мурах, в Первородний геном. В 1983 році Алексія Ашфорд погрузила себе в кріогенний сон, щоб стати одним цілим зі своїм творінням. Багато хто вірив, що її робота зазнала невдачі й вона загинула так само, як і Едвард.

Проєкт Маркуса-Біркіна[]

Дослідження Джеймса Маркуса 13-го січня 1978 року привели до прориву, який спонукав до створення окремої назви «t-Вірус», щоб відділити його від вже існуючого Первородного вірусу.[5][6][7] Новий штам був розроблений за допомогою введення генів кільчастих червів в геном вірусу. Зараження цим вірусом дало результати, відмінні від Первородної інфекції. Замість того, щоб просто помирати, піддослідні ставали агресивними, розвивали канібалістичні нахили, страждали від масивного некрозу, та демонстрували суттєве зниження розумових здібностей.[8]

У 1978 році доктор Вільям Біркін викрав зразки та результати досліджень. Він був протеже Маркуса, але йому запропонували керівну посаду в Арклейській лабораторії за умови, що він передасть результати досліджень команді Спенсера. Після свого переведення влітку 1978 року Біркін почав модифікацію вірусу шляхом сплайсингу РНК вірусу Еболи в геном t-Вірусу, формуючи β-штам. Він вважав, що ця модифікація збільшить заразність віруса, і в той же час дозволить більшості своїх жертв залишитися живими у вигляді зомбі.[1]

Однак Спенсер був незадоволений вірусом, розробленим в Арклейській лабораторії, бо приблизно 10 % на населення мали проти нього імунітет, хоча могли його переносити, не перетворювались на зомбі.[2] Щоб підняти смертність до 100 %, Арклейська команда створила «Мисливця», вживлюючи ДНК рептилій у людські яйцеклітини за допомогою вірусу. Ці створіння використовувались в польових умовах для того, щоб добивати вцілілих.[9] Вплив t-Вірусу сприяв генетичній рекомбінації між видами, тож його простіше було виробляти у межах лабораторії та поставляти у різні дослідницькі центри для розробки нової біоорганічної зброї.[10]

Приблизно в 1988 році, дослідження t-Вірусу перейшли у третю фазу, з метою створення надійної, розумної біозброї. Проєкт «Тиран» привів до висновку, що на даний час знайти генетично сумісних до t-Вірусу людей малоймовірно. Протягом кількох років Арклейська лабораторія та «NEST» проводили глобальні дослідження ε-штаму. Цей новий вірус було виявлено в 1998 році, щоб створити нові види мутацій у зомбі, що привело до появи істот таких як Червоноголові або Лизуни.

Пізніші дослідження[]

Нові штами вірусів були розроблені ближче до кінця існування компанії «Амбрелла» і в пізніші роки. Одним з них був t+G-Вірус, що давав зараженим змогу продукувати електрику. Інший варіант, t-Безодня, був створений під керівництвом Морґана Ленсдейла через прищеплення іншого вірусу до геному t-Віруса. Докторка Алекс Вескер розробила t-Фобос, щоб викликати у людей пов'язані зі страхом мутації, спричинені гормонами стресу. C-вірус, який використовувала «НеоАмбрелла» в 2012 році задля біотероризму, був оновленою версією вірусу t-Вероніка.

Новітній t-Вірус, розроблений Діланом Блейком спеціально для того, щоб «очистити» суспільство, був покращений з використанням A-Вірусу Аріаса та зібраний з личинок Лизунів. Переносили цей t-Вірус за допомогою експериментальних дронів-комарів, які могли заражати поодинокі задані цілі. Ця програмована біозброя, покращена робототехнікою військового рівня, була створена з невільною допомогою доктора Антоніо Тейлора. На відміну від своїх попередників, цей штам був не заразним для інших, тому кожного окремо інфікованого можна було вбити, не викликаючи спалаху хвороби.

Зараження[]

Симптоми[]

Як і будь-який інший вірус, t-Вірус входить у контакт з клітинною мембраною та вводить у клітину свій генетичний код. Вірусний геном проникає в клітини, захоплює її основні функції та використовує їх для створення віріонів, подібних до початкового вірусу. Ці віріони заражають сусідні клітини, та процес повторюється знову і знову.[11]

Декілька різних захворювань асоціюють з інфекцією t-Вірусом. Перша, яку умовно називають «первородна хвороба» — смертельне захворювання, збудником якого були Первородний вірус та ранні штами t-Вірусу. Точний механізм перебігу хвороби невідомий, як і те, чи наставала смерть в результаті цитокінового шторму, чи внаслідок несумісних з життям мутацій. Однак найпоширенішою хворобою, що викликали t-Віруси була Хвороба канібалів, при якій мутовані пацієнти підвищували свою здатність до виживання внаслідок пошкоджень мозку та жаги до вбивства. Пацієнтів з прогресивною стадією цієї хвороби називали «зомбі», хоча продромальний період та період ранніх проявів хвороби підлягали лікуванню антиретровірусними препаратами. Заражені штамом ε та його варіаціями, зомбі зазнавали різних мутацій час від часу, перетворюючись, наприклад, на Червоноголових, Лизунів, Відсторонену, або Блідоголових.

Винятковими випадками в зараженні були, ті чий організм зміг адаптуватися до вірусу, розвинувши надлюдські можливості з мінімальними пошкодженнями мозку, або взагалі без нього. Оскільки вірогідність такої реакції надзвичайно низька (приблизно 1 на 10 мільйонів з 1988-го року), таких мутантів не було зафіксовано серед людей до 1990-го року, коли було створені перші прототипи біозброї в рамках проєкту «Тиран». Деякі люди, такі як Сергій Владімір та Альберт Вескер, отримали надлюдські можливості після власних заражень вірусом. Хоча саме у цих випадках були використані спеціально розроблені штами вірусу, щоб підвищити ймовірність потрібних мутацій, а Сергій Владімір до того ж мав з вірусом генетичну сумісність.

Шляхи зараження[]

Файли досліджень з Арклейської лабораторії вказували на те, що вірус мав білкову структуру та міг передаватись багатьма різними шляхами.

  • Ін'єкційно: Пряме введення вірусу в організм шприцом вважалось «основним» методом його передачі, через його важливість у розробці біозброї.
  • Водний шлях: t-вірус забруднив міську дамбу Раккун-Сіті, каналізаційну систему та міські очисні споруди, що призвело до забруднення води у місті та масовому зараженню людей.
  • Контактний механізм: Через близькі сутички з зараженими носіями хвороби, такі як укуси, подряпини, рани абощо вірус міг передаватись через кровоток під час контактів з рідинами та тканинами організму. Корпорація «Амбрелла» розглядала це як другий найчастіший спосіб його передачі. Однак випадки передачі через сухий укус були невідомі.
  • Повітряно-крапельний механізм: Докази, знайдені в Арклейській лабораторії та Військово-тренувальному центрі, свідчать про те, що t-Вірус міг передаватись як аерозольний патоген у певних лабораторних умовах. Не було відомо чи передається він між людьми через кашель, позаяк кашель дуже поширеним симптомом при зараженні не був.

Відоме лікування[]

Відомо декілька способів лікування t-інфекції, розроблені як самою компанією «Амбрелла», так і сторонніми незалежними дослідниками. Зокрема три з них показали свою ефективність: антиретровірусна терапія (АРТ), застосування імуноглобулінів та вакцинація. Важливо зазначити, що не кожен спосіб лікування однаково добре працює з різними штамами вірусу.

В 1990-му році «Амбрелла» масово виробила антиретровірусні ліки для внутрішнього застосування та постачала їх своїм співробітникам, що працювали на посадах з високим ризиком зараження. Ці ліки пригнічували вироблення певних ферментів, необхідних для реплікації ретровірусу. Подальші дослідження, що проводили також і незалежні організації, вивчали ефективність противірусних препаратів з рослин, які поширені в Арклейських горах.[12] У випадку спалаху захворювання, ефективність цих ліків дуже різнилися або їх ефективність проти нових штамів t-Вірусу не гарантувалась взагалі через їх можливу резистентність до ліків. Наприклад, під час витоку в Раккун-Сіті найманці USBC були забезпечені ліками, щоб уберегтися від зараження. Однак, як мінімум один з них — Мерфі Сікер заразився стійким до ліків штатом, і був убитий. Сержанту Ніколаю Зінов'єву, найманцю зі зв'язками в секретній поліції «Амбрелли», видали покращену версію цих ліків, щоб зменшити ймовірність зараження.

Також «Амбрелла» застосовувала імуноглобуліни як метод лікування, суть якого полягала в тому, що антитіла одного пацієнта вводилися іншим, щоб підвищити спротив хворобі. Співробітники у високій групі ризику, особливо ті, що працювали на заводі спалення відходів Р-12А, отримували такі антитіла у таблетованій формі. Попри це в 1998 році на заводі стався виток нового штаму t-Вірусу, стійкого до антитіл, що приймали робітники і це звело все лікування нанівець. Весь комплекс поглинула Хвороба канібалів.[13] Незалежно від цього доктор Пітер Дженкінс у 1998 році розробив схожий метод терапії, який назвав «Daylight».[14] Коли зразок цього лікування змогли успішно дістати з міста та застосувати у лікуванні, він став рекомендованим для нещодавно заражених пацієнтів.[15] Додатково до цього команда з Науково-дослідного центру «Амбрелли» розробляла АТ1521, і хоча всі його зразки були знищені, одна з його розробниць, докторка Лінда Балвін, успішно евакуювалася.[16]

Як мінімум дві вакцини, розроблені проти t-Вірусу, показали свою ефективність при введенні нещодавно зараженим людям. Поки «Амбрелла» розробляла власну вакцину, найперша відома була створена вцілілим медперсоналом лікарні Раккун-Сіті. Тим не менш всі зразки цієї вакцини, разом з файлами досліджень, були втрачені під час знищення міста та спроб «Амбрелли» приховати будь-які докази. Офіцерка «S.T.A.R.S.», Джилл Валентайн, отримувала лікування саме цією вакциною.[17] Друга з них, відома як t-Вакцина, була розроблена WP Corporation в 2005 році у співпраці з Пентагоном. Вона символізувала зобов'язання Сполучених Штатів розібратись з загрозою, яку створював t-Вірус. Вона показала свою ефективність під час випробувань в Індії та американському місті Гарвардвілль, але терористичне бомбардування лабораторного комплексу знищило всі дані та результати досліджень, залишивши один єдиний її зразок.[18]

Відомі заражені[]

  • A. Кіркпатрік
  • Доктор Аґарвал
  • Ел Лестер
  • Еліс
  • Алісса Ешкрофт
  • Амелія
  • Енді
  • Бетані
  • Бетті
  • Боб
  • Бред Вікерс
  • Браун Андерсон
  • Пан Бернсайд
  • Карл Ґрішем
  • Кріс Редфілд
  • Чак
  • Сінді
  • Сінді Леннокс
  • Клер Редфілд
  • Коко
  • Даніель Кортіні
  • Даррелл
  • Девід Кінґ
  • Дон
  • Дороті Лестер
  • Ділан Блейк
  • Едді
  • Едвард Дьюї
  • Елена
  • Елліот Едвард
  • Елрой
  • Емма Кендо
  • Форест Шпаєр
  • Ґейл Голланд
  • Джордж Гамільтон
  • Джинджер
  • Ґрейс
  • Ґреґ Ґленн
  • Ісаак
  • Джейсон
  • Джейсон
  • Джей-Джей
  • Джамал Гокінс
  • Джеррі
  • Джим Чапман
  • Джилл Валентайн
  • Джон Клеменс
  • Хосе Сантьяґо
  • Дзюнь Ши
  • Джастін Генсон
  • Кеті
  • Кевін Райман
  • Курт
  • Кайлі
  • Лерд
  • Лора Бірс
  • Леон С. Кеннеді
  • Ліам Говард
  • Лінда
  • Лукас Батлер
  • Марк Вілкінс
  • Мартін Клакгон
  • Марвін Брана
  • Мері Ґрей
  • Міллі
  • Моніка Позі
  • Мерфі Сікер
  • Ніколас
  • Олівія Прайс
  • Пітер Дженкінс
  • Філіп
  • Пош Браун
  • Роберт
  • Роберт
  • Ронні
  • Шон
  • Сергій Владімір
  • Спейсер
  • Стефані
  • Томас
  • Тюдор
  • Вейн Ла
  • Вес Дракер
  • Вілл
  • Вілсон
  • Вольфґанґ Джонстон
  • Судзукі Йоко

Галерея[]

Джерела[]

  1. 1,0 1,1 1,2 Wesker's Report II, розділ 1.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 Wesker's Report II, розділ 2.
  3. Wesker's Report II, розділ 4.
  4. Resident Evil CODE:Veronica (2000), file: «Alexander's Memo»
  5. Resident Evil Archives, с. 266
  6. Resident Evil 0 (2002), файл: «Записи росту п'явок».
  7. Resident Evil 5, файл: «Телеграма від Джеймса Маркуса».
  8. Resident Evil 5 (2009), файл: «Історія RESIDENT EVIL».
  9. Wesker's Report II.
  10. BIOHAZARD GUN SURVIVOR OFFICIAL GUIDEBOOK, секція «Профайли біозброї».
  11. Wikipedia: Viral Replication at Wikipedia
  12. Resident Evil: Revelations (2012), файл: «Ботаніка рослин з лікарськими властивостями, 3-тє видання».
  13. Resident Evil 3: Nemesis (1999), файл: «Щоденник менеджера».
  14. Resident Evil Outbreak (2003), файл: «Щоденник Пітера».
  15. Resident Evil: The Marhawa Desire, випуск 1: «Академія Трагедії».
  16. Resident Evil Outbreak File #2, «Кінець дороги».
  17. Resident Evil 3: Nemesis
  18. Resident Evil: Degeneration.